Інформаційна діяльність засобів массової інформації
Інформаційна діяльність засобів масової інформації.
Сьогодні,
коли якість інформаційних технологій і їхнього використання усі в
більшому ступені визначають характер життя суспільства, питання про
взаємовідносини суспільства і засобів масової інформації (далі ЗМІ),
про ступінь волі ЗМІ від суспільства, влади і держави (особливо
держави, що претендує на демократичний статус) здобуває особливе
значення.
Оскільки ЗМІ грають у економічному, політичному та
соціальному житті суспільства істотну роль, маючи саме безпосереднє
відношення до його життєдіяльності і виконуючи репродуктивну
(відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну
(діючу) функції, то вони в тім же ступені, що і творці політики несуть
відповідальність за процеси, що відбуваються в суспільстві. А якщо це
так, то вони у своїй інформаційній діяльності повинні керуватися в
першу чергу інтересами суспільства і держави.
Але це, якщо діяти
по формальній логіці. На ділі ж інформаційна діяльність по проникненню
ЗМІ в політичне, економічне та соціальне життя суспільства надзвичайно
многоаспектно. Засоби масової інформації, узяті як ціле і будучи
важливою складовою частиною масової комунікації суспільства, несуть у
собі різні соціально-політичні або економічні ролі, ті чи інші з який -
у залежності від визначеного числа типових ситуацій - здобувають
особливу суспільну значимість у своїй інформаційній діяльності. Це
можуть бути ролі організатора, об'єднувача, консолидатора суспільства,
його просвітителя. Але вони можуть грати і дезінтегруючу,
роз'єднувальну роль.
Інформаційна діяльність ЗМІ робить
винятково великий вплив на життя суспільства в цілому, на
соціально-психологічний і моральний вигляд кожного з членів цього
суспільства, тому що всяка нова інформація, що надходить по каналах
ЗМІ, відповідним чином стереотипізована і несе в собі багаторазово
повторювані політичні орієнтації і ціннісні установки, що закріплюються
у свідомості людей. А в кризові періоди історичного розвитку, як
відзначав Г.Блумер, люди в стані соціального занепокоєння особливо
піддані вселянню, легко відгукуються на різні нові стимули й ідеї, а
також більш податливі до пропаганди.
Об'єднання націй у сильні
централізовані держави часто виявлялося можливим багато в чому завдяки
появі преси, що створила новий вид соціальної спільності - публіку
окремо узятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але
об'єднані споживаною інформацією. Преса прискорила і поставила на
«потік» вироблення єдиних символів і значень у національному масштабі.
Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але і виводять
його на глобальний рівень. У цьому особлива актуальність проблеми,
особливо, якщо мати на увазі, що внформаційна діяльність засобів
масової інформації буде і надалі незмінно рости і підсилюватися,
впливати на всі сторони життєдіяльності суспільства і держави. І в
цьому процесі не останнє значення має виявлення і систематизація ЗМІ як
фактора стабільності міжнаціональних відносин в українській державі.
У
цілому, дослідженню інформаційної діяльності ЗМІ присвячена безліч
робіт у різних сферах науки: філософії, соціології, політології,
історії, психології та ін. За останні роки накопичений великий
емпіричний матеріал. У той же час слід зазначити, що публікації по
даній темі носять переважно загальнотеоретичний характер. Більш того,
проблеми інформаційной діяльності ЗМІ, як правило, розглядаються не
стільки як складова частина загально-політичного, -економічного та
-соціального процесу, скільки як її ілюстративна складова. Такі
підходи, зрозуміло, мають право на життя. Можна сказати навіть, що вони
служать досить переконливою аргументацією в доказах різного роду
наукових інвектив, але недостатні для заглибленого «внутрісистемного»
аналізу ЗМІ.
У той же час у роботах багатьох авторів,
опублікованих до 90-х років, проблеми хоча і розглядаються в тісній
прив'язці до реалій нашої країни, однак ці реалії в основі своєї пішли
в минуле і керуватися теоретичними й особливо практичними висновками
треба дуже і дуже обережно.
Інформаційна діяльність ЗМІ грає
вирішаючу роль у формуванні політичних та духовно-моральних цінностей
сучасного українського суспільства. Їхній морально-психологічний вплив
на населення носить двоїстий характер. З одного боку, вони роблять на
нього позитивний вплив, з іншого боку - стають каталізатором
міжнаціонального протистояння, етнополітичної напруженості. Говорячи
про перший, слід зазначити, що змістовні виступи засобів масової
інформації з питань історичного минулого нашій країни сприяли зникненню
ряду «білих плям» в історії України, росту національної самосвідомості
етносів, народів.
Про зростаючу роль друкарських робіт, радіо і
телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст,
поширеність і приступність масової інформації. Друковане й усне слово,
телевізійне зображення здатні в найкоротший термін досягти самих
віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.
Широкі можливості засобів масової інформації викликають необхідність вивчати інформаційну діяльність цих засобів .
Засоби
масової інформації – могутня сила впливу на свідомість людей, засіб
оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, найбільш
ефективний засіб впливу на емоції людини. Особливо чітко це виявляється
у відношенні електронних ЗМІ. В міру розширення технічних можливостей
їхня роль зростає. А по емоційному впливу на почуття і свідомість людей
вони залишаються поки неперевершеними і збирають саму велику аудиторію.
Інформаційна
ефективність діяльності ЗМІ може бути вивчена й оцінена тільки в
зіставленні з цілями, що ставить суспільство перед цими засобами.
Здійснення цієї задачі нерозривно зв'язано з більш точним обліком
потреб людей, їх зрослих соціальних, духовних і політичних запитів.
Увага соціологів до цього аспекту ефективності останнім часом помітно
зросла.
Задоволення інформаційних потреб аудиторії необхідно
включати в число цілей коммуникатора як мета-засіб для досягнення
інших, управлінських задач масового впливу.
Дослідження
інформаційних потреб виходить з їхньої типології: загальнопсихологічні,
комунікативні, наукові, інформативні. Виявлення ступеня їхнього
задоволення – першочергова задача.
Інформаційні потреби варто
розглядати як потреби в повідомленнях визначеного змісту і форми, що
потрібні людям для орієнтації в навколишній дійсності, уточнення
сформованої в них картини світу, для вибору лінії поводження і рішення
проблемних ситуацій, для досягнення внутрішньої рівноваги і
погодженості із соціальним середовищем. Без задоволення цих потреб
неможлива цілеспрямована розумна діяльність людини. Тому ступінь
розвитку інформаційних потреб і їхнього задоволення тісно зв'язані із
соціальною активністю людини. Як показують дані соціологічних
досліджень, найбільше інтенсивно розвиті й усвідомлені інформаційні
потреби в групах аудиторії з вищим ступенем соціальної активності:
членів виборних органів, громадських організацій, позаштатних авторів
ЗМІ і т.п. Це ще раз підтверджує важливість включення в число критеріїв
ефективності ЗМІ їхню роль у задоволенні інформаційних потреб населення.
При
цьому необхідно розрізняти поняття інформаційні потреби і тематичні
інтереси аудиторії. Потреби в інформації соціальні по своїй природі й
обумовлені в першу чергу змістом, структурою повсякденної діяльності
індивіда, у тому числі об'єктивними характеристиками його професійної і
суспільної діяльності.
Тематичні ж інтереси є суб'єктивним
відображенням і вираженням інформаційних потреб. Вони залежать від
змісту пропонованої інформації і від ситуативних
соціально-психологічних факторів (таких, як популярність,
злободенність, престижність визначених тим, обличчя, явищ і ін.).
Далеко не всі інформаційні потреби усвідомлені самим суб'єктом і
виражені в його тематичних інтересах і комунікаційному поводженні;
частина з них залишається неусвідомленою і тому нереалізованою через
відсутність необхідних зведень, недостатності джерел інформації,
нерозвиненості комунікативних навичок і т.д. Деякі зведення про
інформаційні потреби аудиторії можна одержати шляхом опитування.
Опитування дає тільки картину тематичних інтересів аудиторії. Її
необхідно доповнити аналізом характеру рольової діяльності
представників різних груп населення в праці, сфері суспільного і
духовного життя, побуту і родині.
Природа і зміст інформаційних
потреб глибоко зв'язані з усією життєдіяльністю людини. Тому їхній
аналіз повинний виходити не тільки зі сфери спілкування (як при
тематичних інтересах). Необхідно приймати в увагу цілісну систему
діяльності, у яку включена особистість. Як і будь-які інші потреби,
інформаційні є побудником активності людей. Якщо вони не
задовольняються повідомленнями, переданими ЗМІ, то аудиторія або шукає
потрібну інформацію в інших каналах, або придушує потреби в такого роду
інформації, а, отже, і свою активність у цій сфері. Тому важливо знати,
яким образом задоволення (чи незадоволення) визначених інформаційних
потреб може вплинути на характер і ефективність повсякденної діяльності
людей, на їхню активність у різних сферах громадського життя. Адже
вплив інформаційної діяльності ЗМІ за допомогою радіо, печатки і
телебачення на суспільну свідомість виміряється не числом (чи навіть
якістю) «дбайливо обрамлених» картинок, а здатністю цих засобів
спонукати особистість, соціальну групу включитися в діяльність
суспільства на різних рівнях – від безпосереднього, найближчого
оточення до суспільних рухів світового масштабу.
Аналізуючи
інформаційну діяльність ЗМІ в сукупністі зі змістом інформаційних
потреб і їхнє задоволення різними, у тому числі і масовими, засобами
спілкування, варто враховувати спосіб життя населення. Це дозволяє
пояснити закономірності формування аудиторії ЗМІ, а також причини
неоднакової ефективності використання окремих каналів інформації
визначеними групами населення. Проведені соціологічні дослідження
показують, що збільшення ролі телебачення в задоволенні інформаційних і
культурних запитів особливо помітно в групах, чий спосіб життя
характеризується, по-перше, підвищенням ступеня урбанізації серед
населення малих міст і сіл, по-друге, великою кількістю вільного часу,
по-третє, більшою орієнтацією на домогосподарок, по-четверте,
обмеженими об'єктивними і суб'єктивними можливостями участі в активних
формах духовного і громадського життя. У той же час такі характеристики
способу життя, як проживання в культурних центрах, менша включенность у
побутові турботи, підвищена активність участі в суспільній роботі,
трудова діяльність, зв'язана з рішенням управлінських, суспільних і
творчих проблем, породжують специфічний комплекс інформаційних потреб,
що задовольняються читанням книг, газет і журналів. Тобто, підвищується
потреба у інформаційній діяльності ЗМІ. Таким чином, якщо ефективність
телебачення залежить від факторів внетрудовой сфери, то звертання
людини до газет, журналам, книгам зв'язано в першу чергу з характером
їхньої професійної діяльності, статутом особистості, тобто з його
трудовою сферою. Це обумовлює вибір цілей інформаційної діяльності ЗМІ
і критеріїв її ефективності. Функції, що виконують ЗМІ, виявляються
різними для різних груп населення в залежності від способу життя,
інформаційних потреб аудиторії.
Загальною тенденцією, що
супроводжує поширенню урбанізованого способу життя і впровадженню
загального середнього утворення в нашій країні, є збільшення
розмаїтості інформаційних потреб, і звертання усе більшої частини
населення до різних ЗМІ. З одного боку, це створює передумови для
зростання ефективності системи масових комунікацій, а з іншої,
підвищуються вимоги до змісту й оперативності переданих повідомлень.
Розгляд
проблеми ефективності ЗМІ з погляду задоволення і розвитку
інформаційних потреб аудиторії дає можливість більш точно визначити
роль кожного конкретного каналу масової інформації в єдиному
інформаційному просторі, виявити резерви і недоліки, що заважають
злагодженої й ефективної діяльності всієї інформаційної системи.
Серйозною
причиною виникнення міжнаціональних конфліктів, а також насильницьких
дій у їхньому дозволі є нав'язування масовій свідомості через ЗМІ
(особливо місцеві) стереотипів і забобонів, ворожості до сусідніх
народів. У цьому змісті характерні результати великомасштабного
соціологічного дослідження, проведеного серед приблизно 4 тис. чоловік,
що представляють зайняте населення м.Дніпропетровська, м.Донецька,
м.Кривого Рога та м.Харькова. Хоча воно було проведено в 2000 році,
результати його як і в попередньому випадку, отражают і сьогоднішню
реальну картину в цій сфері. На питання «Є такі національності, до яких
Ви відчуваєте неприязне почуття?» позитивно відповіли у
Дніпропетровську - 33 відсотка опитаних, в Донецьку - 21 відсоток, у
Кривому Розі - 27 відсотків, у Харькові - більш 20 відсотків. Серед
причин ворожості на перше місце респондентами висувався особистий
досвід спілкування в побуті і на виробництві, на друге місце сформовані
представлення про винуватців міжнаціональних конфліктів. На питання «
Чи приходилося Вам у повсякденному житті зіштовхуватися з такими
явищами, як недружелюбність, критичні висловлення про людей інших
національностей?» позитивно відповіли в Дніпропетровську - 43 відсотка,
Харькові - 33 відсотка, у Донецьку - 35 відсотків. Значна частка
респондентів негативно відноситься до приїзду у своє місто (район)
біженців з інших регіонів: 22 відсотка опитаних у Дніпропетровську, 30
відсотків - у Харькові, 23 відсотка - у Кривому Розі, 14 відсотків - в
Донецьку.
Почуття ізольованості і розбіжність між соціальними
групами збільшується фактичною відсутністю загальнонаціональних
(загальнодержавних) друкованих засобів масової інформації. З ніколи
центральних газет свій статус зберегли хіба що газета “Голос України”,
"Урядовий кур”єр", та "Відомості Верховної Ради україни”".
Немаловажною
проблемою сьогодні стає також і протидія політичному і релігійному
екстремізму, що припускає вживання конкретних заходів по підвищенню
відповідальності керівників і головних редакторів СМИ за пропаганду
політичного і релігійного екстремізму, розпалення соціальної, расової,
національної і релігійної ворожнечі.
Важливим інструментом
регулювання в сфері електронних засобів масової інформації з позицій
протидії екстремізму є ефективне використання ліцензування на віщальну
діяльність.
Попередження, виявлення і припинення проявів
політичного і релігійного екстремізму в діяльності засобів масової
інформації забезпечується в процесі їхньої державної реєстрації,
здійснення контролю за їхньою діяльністю, включаючи припинення
діяльності засобів масової інформації в порядку, установленому
федеральним законом.
Значну роль у протидії політичному і
релігійному екстремізму в засобах масової інформації могло б мати
максимально можливе використання потенціалу судових органів.
Представляється
також доцільним створення міжвідомчої експертної комісії з правової
оцінки кіно-, фото-, аудио-, відео-, продукції, друкованих видань і
текстів публічних виступів на предмет наявності в них ознак політичного
і релігійного екстремізму.
З метою забезпечення відповідності
діяльності засобів масової інформації Конституції України і чинному
законодавству виникає необхідність посилення керівного й організуючого
початку в цій сфері з боку держави на основі можливого відтворення
Міністерства печатки й інформації. Утім, і самі ЗМІ, при всім
різноманітті їхніх функціонально-технічних можливостей, знаходяться в
складному становищі. Почати з того, що їм явно не вистачає позитивних
прикладів будівництва економіки нового демократичного суспільства, на
яких можна було б створювати і розвивати цивільну культуру. Так
доцільно розробити й активно запроваджувати в життя антикризову
програму, що містить ситуаційний аналіз, що розкриває мети, шляхи і
засоби проведення реформ, їхні етапи, «технологію» проведення і т.п.
У
таких складних умовах роль засобів масової інформації полягає в тім,
щоб своєю діяльністю вони сприяли створенню сприятливої обставини
творчого пошуку рішення складних суспільних проблем, і знайомили широкі
кола населення з різними конструктивними точками зору, концепціями
нашого подальшого розвитку, навіть якщо вони будуть відрізнятися від
офіційно прийнятих урядом. Однобічна орієнтація ЗМІ на одну яку-небудь
політичну позицію несумісна з процесом демократизації України.
Інформаційна
діяльність ЗМІ покликана на сприяння державної стабілізації, соціально
ефективної організації суспільства, враховувати економічний ресурс як
держави в цілому, так і активних носіїв культури, традицій, соціальних
і національних цінностей у їхньому розвитку. Розгляд державних та
національних відносин як предметного лана ЗМІ підкреслює виняткову
важливість преси, електроних засобів масової інформації як продуктивну
силу в області масової свідомості, як діючого учасника формування нової
політичної та економічної інфраструктури.
Такий підхід
обумовлений тим, що саме ЗМІ у своїй інформаційній діяльності мають
здатність перетворювати, стабілізувати, збагачувати (чи збіднювати)
суспільство, тим самим зберегти і культивувати загальнодержавні і
національні цінності, змістовно реалізувати взаємодію народів чи країни
протидіяти їх взаєморозумінню, відкрити простір для передової
економічної думки.
Таким чином, у сьогоденні інформаційна
діяльність ЗМІ має богате значення як у політичному, соціальному так і
в економічному житті держави та суспільства. За допомогою информацию о
найголовніших подіях у світі та у державі.
