На сьогоднішній день, є актуальним питання щодо ведення терміну інформаційна екологія. Поточне визначення екології не дозволяє розглядати інформацію як її складову частину. Для вирішення цієї проблеми і пропонується ввести термін «Інформаційна екологія». Екологія (класичне визначення) – біологічна наука, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різноманітних рівнів [1]. Інформаційна екологія ― стан інформаційних потоків та джерел суспільства, що характеризується рівнем інформаційного та культурного розвитку суспільства. Інформація є одним з головних потреб функціонування суспільства та його розвитку. Для здорового суспільного розвитку нам потрібна якісна, об’єктивна інформація, яка відповідала б усім вимогам поточного законодавства. Натомість ми отримуємо досить велику кількість інформаційного сміття, який тільки забруднює нашу свідомість. Низький стан інформаційного розвитку українського суспільства може бути підкреслений тим, що в нашій державі робиться акцент на міжнародному досвіді розвитку без урахування власних здобутків. У школах ми вивчаємо розвиток іноземних культур краще, ніж свою. Тобто, ще з раннього дитинства ми пронизуємося ідеями, що життя за кордоном якісно відрізняється від власного. Більшість інформації, яка спрямована на власний культурний розвиток суспільства подається не структуровано, з випадкових джерел, невеликими фрагментами. Актуально, подбати не тільки про чистоту природи, але й про інформаційну екологію. Джерела отримання інформації: Інтернет(14.50%), телебачення(10.40%), друкована література(9.80%), а також від ровесників та педагогів (44.50 %). Існують також і інші джерела на які припадає 20.80% уваги молодого покоління, але на жаль, 90% цієї інформації не є суттєвою і заважає раціональному вибору молоді [2]. Громадська думка не є чимось сталим, вона може змінюватися під впливом багатьох факторів. Одним із таких факторів є засоби масової інформації(ЗМІ). ЗМІ нерідко зачіпають найболючіші життєві проблеми, звертаючи на них увагу громадськості, формуючи громадську думку та лінію поведінки окремих груп населення. В нашій країні 1/3 кількість ефірного часу відводиться на рекламу. Отже, можна сказати, що у суспільстві відсутня можливість отримувати об’єктивну інформацію. Аналізуючи потік інформації, її можна поділити на текстову та графічну інформацію. В свою чергу кожна із них поділяється на статичну та динамічну. Пропонується введення в законодавство нормативні акти, що змусять усіх суб’єктів інформаційного впливу змінювати інформаційний потік та додавати до нього об’єктивні дані. Література: 1. Биология. Большой энциклопедический словарь. – Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. – С. 730. 2. Бутенко Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі: Навч. посіб. ― К.: КНЕУ 2006.